Зелені корми: консервація та зберігання

31.10.2018

Під зеленим кормом в сільському господарстві мається на увазі надземна частина кормових культур, які ростуть на покращених та природних лугах, пасовищах та полях. Даному виду корму в річному раціоні відводиться приблизно 30-35%. При цьому в літній період він вважається основним джерелом енергії тварин. Ця ситуація не є дивною, адже саме зелені корма є найбільш поживними, а також багатими мінеральними речовинами та вітамінами.

Єдиний мінус такого корму прихований в тому, що доступний він тільки в весняно-літній період – час вегетаційного періоду у рослин. Але сучасні технології розвитку пакувальних матеріалів дозволяють зберегти поживні властивності зеленої маси на достатньо довгий проміжок часу.

Чи підлягає зелений корм зберіганню?

Основа перевага зеленого корму полягає в його високій вологості та поживності. На ранніх етапах вегетації в зелених кормах міститься приблизно 75-80% вологи та 25% білків (мова йде про свіжоскошену траву). Висушування веде до падіння даних показників, через що просто виключається можливість зберігання зелених кормів з умовою збереження їх поживних якостей. Дуже часто фермерські господарства використовують виключно свіжоскошену зелену масу.

Варто відзначити, що великі та середні тваринницькі підприємства вважають цей метод більш економічним, ніж звичне випасання скоту на пастбищі. Можливе укриття зеленої маси з використанням силосної плівки, що, в свою чергу, економить час на щоденній заготовці корму. Саме завдяки цьому матеріалу можливо забезпечити надійну герметизацію корму, а також захистити його від втрати вологи та поживних речовин.

Але таким способом зберігати корм можливо тільки декілька днів, адже з часом маса починає або силосуватися (при умові збереження всіх умов укриття силосною плівкою), або псуватися. Саме тому довготривале зберігання силосної маси можливе тільки при умові консервування.

Siloweb2

Які існують технології консервації?

Основні способи консервації зелених кормів:

  1. Висушування. Технологія заготівлі кормів таким способом передбачає підв’ялення кормів на пасовищах та полях. При цьому вологість повинна варіюватися в рамках 30-40%. Тільки після цього можна пакувати масу з використанням сінов’язальної сітки. Далі необхідно транспортувати обмотаний рулон до місця зберігання, де шляхом вентиляції може бути зроблене кінцеве підсушування.
  2. Силосування. Це достатньо хороший спосіб консервування зеленої маси, який дозволяє зберегти її поживність. Оптимальний варіант для такого варіанту – культури, які містять багато цукру (наприклад, кукурудза, сонях, бурякова та картопляна ботва). Варто розуміти, що багато в чому якість корму залежить від умов зберігання та дотримання технології заготівлі. Якісна багатошарова чорно-біла плівка показує гарні результати, адже надійно захищає зелену масу від зовнішніх впливів, герметизуючи її. Технологія передбачає також використання прозорої бокової плівки.
  3. Заготовка сінажу. За характеристиками та складом поживних речовин з зеленою масою дуже схожий сінаж. Для консервації підходить попередньо підв’ялена трава, вологість якої дорівнює 50-60%. Вона першим ділом пакується за допомогою стретч-плівки, а тільки після цього укладається в траншеї та бункери для герметизації.

Трава на етапах формування колосу та бутонізації містить найбільше поживних речовин. Тому скошування зелених кормів для заготівлі рекомендовано саме в такий час.

Чи правильно зберігати зелений корм в рулонах?

Останніми роками в Європі все популярнішою стає технологія заготівлі зеленого корму, що передбачає його упаковку в рулони і подальше розміщення на підложці, зробленій із зеленої маси, яка трохи підв’ялюється. Спочатку підсушування корму проходить на лугах, а тільки після цього він відправляється на місто закладки та подальшого зберігання.

Разом з формуванням в рулони до корму додається консервант, під яким розуміється суміш низькомолекулярних органічних кислот.

Яндекс.Метрика